Відбулася зустріч-дискусія із британським фахівцем з травматичної психотерапії Менді Боствік на тему: «Наукова та біологічна природа травми. Нейрофізіологічний, нейробіологічний та нейро ендокринологічний підходи до діагностики та лікування ПТСР»

Всеукраїнська Асоціація Фізичної Медицини, Реабілітації і Курортології (ВАФК), Globsec Kyiv та DOLADU 25 жовтня 2023 року провели зустріч-дискусію із британським фахівцем з травматичної психотерапії Менді Боствік (Mandy Bostwick) на тему: «Наукова та біологічна природа травми. Нейрофізіологічний, нейробіологічний та нейроендокринологічний підходи до діагностики та лікування ПТСР».

Пані Менді Боствік (Mandy Bostwick) – лікар, консультант, лектор, професійний член Міжнародного товариства з вивчення травми та дисоціації (ISST-D) та Консорціуму з дослідження травматичного стресу (TSRC) Інституту Кінсі при Університеті Індіани, США.

Представила пані Менді Юлія Юліївна Осмоловська – директор Київського офісу Globsec Kyiv, коуч, дипломат. Також пані Юлія проводила переклад з англійської на українську мову.

Юлія Юліївна розповіла як познайомилась з пані Менді: «Коли в Україні відкрили офіс, минулого року, щоб більше займатись питаннями актуальних потреб України, яку допомогу та підтримку міжнародної спільноти генерувати. Одиним з напрямків, які ми обрали для дослідження став посттравматичний стресовий розгляд (ПТСР)  та ситуація з якою стикнеться Україна по завершенню війни. Хоча з ПТСР ми почали зустрічатись ще напочатку війни у 2014 році, зустрічаємось й досі. Свої результати дослідження щодо ветеранів війни та ПТСР в Україні представили на Саміті Перших леді та джентльменів, нашому Президенту і Першій леді.

В цьому дослідженні ми зібрали досвід країн, які брали участь у військових діях на своїх територіях, і мали досвід ПТСР у військових, ветеранів і частково у цивільного населення. В дослідженні брали участь 15 експертів з 6 країн. Ми зверталися до досвіду: Великої Британії, США, Ізраїлю, країн Балканського півострова та України. Ми обрали 3 референтні групи: перша  —  це політики, люди які займались виробленням державної політики; друга  —  лікарі, які займалися напрацюванням підходів до лікування; третя група  —  це безпосередньо самі ветерани, які отримували це лікування.

Коли ми спілкувались з британськими лікарями та військовими ветеранами, вони сказали, що єдиний лікар, який дійсно допоміг і чия методика покращила їх фізичний і емоційний стан, була саме Менді! І так ми знайшли її, запропонували їй долучитися до роботи. Менді Боствік у нашій роботі зробила більшу частину, надала наукові підходи, в тому числі і до лікування й підказала, що має бути змінено».

Менді Боствік розпочала свій виступ з вітання та знайомства:

«Шановна аудиторіє! Мені дуже приємно бути з вами сьогодні! Для мене це велика честь та привілей бути тут в Україні в цей важливий час!

Я буду сьогодні говорити на таку тему як травма. Для України це дуже важлива проблема, з якою ви вже зустрічаєтеся і будете зустрічатися не тільки в категорії військових, але і всіх верств населення (сім’ї, жінки, діти). Ця тема потребує окремого підходу, оскільки травма є специфікою за своєю суттю.

Вже 15 років я займаюся вивченням травми і зараз пишу докторську дисертацію на тему психології травми. Я вивчаю питання ПТСР і його зв’язку з поганим фізичним станом здоров’я людини, а також автоімунними захворюваннями, які неминуче виникають при комплексному ПТСР (КПТСР).

Зараз тут в Україні я представляю якраз групу дослідників, які працювали над дослідженням мого циклу з ПТСР. З моєї точки зору  —  це найбільш комплексне дослідження цієї теми, тому що воно орієнтується на вивченні досвіду різних країн, на їх помилках, слабких сторонах і на тих вдалих рішеннях, які можна було спостерігати працюючи з даною проблемою.

Кваліфікації, які я здобула працюючи з травмою вже 15 років, ви бачите на слайді. За всіма цими методиками я маю відповідну кваліфікацію, сертифікати та досвід роботи з пацієнтами. І вже десь 10 років тому стало зрозуміло, з досвіду власної роботи, що жоден з цих методів не є методом першої необхідності, коли йдеться про травму!».

Менді зауважила, що вибухова черепно-мозкова травма, з досвіду із британськими військовими (які воювали в Афганістані та Іраці) є типом травми, що домінує, також хронічна травматична енцефалопатія була домінуючою (хоча вона не пов’язана з вибухом чи контузією, а це той вид травми який військові отримують пересуваючись в автотранспорті нерівною місцевістю і постійно травмують голову при такій їзді). Ще характерною була травма  —  хронічна хінолінова енцефалопатія (виникала після того, як давали військовим антималярійний препарат від якого їх стан ще більше погіршувався).

Також Менді запропонувала звернути увагу, що для України може бути притаманно, особливо в місцях де ведуться інтенсивні бойові дії, де дуже багато вибухів — можливість ураження органів дихання важкими металами, які будуть осідати в організмі та приводити до відповідних наслідків.

Також Менді розповіла, що на даний час є також проблемою – існування двох міжнародних класифікацій, які між собою не узгоджуються:

•  DSM5 визнає тільки 1 тип травми – травми першого типу (йдеться про класичний посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

•  Інший класифікатор SCD11 (в 11-цятій редакції) – уже виділяє 2 типи травми:

– травма першого типу (посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) Травма Типу І);

– травма другого типу ( комплексний посттравматичний стресовий розлад (КПТСР) Травма Типу ІІ).

«Ця проблема була притаманна і для Британії наприкінці війни в Афганістані, коли більшість з військових були оцінені й діагностовані за DSM5. Зважаючи на те, що більшість наших військових приймали та виїжджали не на одну місію в Афганістан, а також зважаючи на тривалість місій – відбувалось накладення однієї травми на іншу. Тому військові, в переважній більшості, мали КПТСР з накладенням різного типу травм.

І тому для України дуже важливо використовувати у своїй діагностиці класифікатор ІСD в 11-тій редакції, і зважати на гіркий досвід які отримали інші країни, і перед усім – Британія. Оскільки оцінка стану і діагностика, в такому випадку, є дуже важливою. Бо неправильний діагноз  —  це не правильні методи лікування. Люди, до яких застосовують неправильне лікування – мають погіршення стану і дуже погано закінчують!»,  —  розповіла Менді.

«Підходи до лікування Травми І типу і Травми ІІ типу – абсолютно різні.

В перший місяць після травми виникає гострий стресовий розлад. Але, на жаль, в Україні, зараз, немає можливості через місяць вивести з поля бою тих військових, які отримали таку травму, й вони залишаються на фронті, продовжуючи отримувати нові травми, захищаючи свою країну. На цьому етапі, в нашій практиці, ми часто стоїмо осторонь і проводимо спостереження за організмом людини, дозволяючи цьому організму самостійно себе стабілізувати та повернутися у звичний стан.

Хочу сказати, що навіть пересічні українці, які кожного дня наражаються на звуки тривоги, атаки ракетами, дронами-камікадзе і знаходяться вже тривалий час в такому дуже небезпечному середовищі  —  отримають посттравматичний стресовий розлад. І у вашому випадку, ми говоримо про травми які повторюються як для військових, так і для цивільного населення.

І навіть якщо людина отримала колись одну травму й відреагувала на неї скажімо через місяць чи пізніше, і після цієї одної травми не відновилася через 6 місяців, то можна вважати, що вона вже отримає комплексний ПТСР (КПТСР) з усіма симптомами такі як тривога, депресія тощо. І це, врешті решт, може призвести до розладу особистості»,  —  закцентувала Менді.

«Щоб зрозуміти як позбутися від травми, спершу потрібно знати як травма потрапляє в наш організм. Травма заходить через 5 сенсорів: зір, слух, нюх, дотик, смак. І в момент травми всі ці сенсори вбирають цю інформацію, яку отримують.

У ситуації з травматичною подією – організм стає на хвилину в стадії завмирання. І в цей момент нейронні трансмітери починають «розмовляти» з полівагальним нервом людини, десятим краніальним нервом (найдовшим нервом у нашій нервовій системі). Далі полівагальний нерв вступає у взаємодію з гіпокампусом, який запускає стресову реакцію.Зорова пам’ять, через праву фронтальну частину, накопичує в собі те, що вона побачила. Тіло отримує всю інформацію через всі сенсори та органи. Гіпокампус напружується і розтягується. Те, що потрапило у праву фронтальну частину через зір, не може пройти так званий місточок гіпокампусу і складується в пам’яті, організм починає «спалювати» її у правій фронтальній частині адреналіном. Якраз там де і виникають всі явища флешбеку. І в інших точках теж проходить накопичення іншими сенсорами, які сприйняли інформацію про цю травматичну подію.

В цей момент відбувається виключення ендокринної та нейроендокринної системи людини. І всі хімічні сполучення, які до травми були добре збалансовані, починають хаотичний рух по організму. Саме в цей момент коли вони досягають свого піка у свому русі – у людини виникає стан дисоціації. Це притаманна частина КПТСР.

Дисоціація – це є найкращий захисний механізм людського організму, тому що він готує фактично людину до смерті. Але в цьому є проблема, бо людина не помирає і фактично в цей момент запускається ланцюгова реакція, коли в організмі починають одночасно працювати  адреналін і кортизол. В момент дисоціації у людини виділяється багато ендорфінів (це те, що організм виділяє під час дуже доброго сексу). Фактично ендорфін робить людину більш сексуально привабливою і готовою до сексу. Але водночас кортизол, який є в великій кількості, починає вбивати тестостерон. І в нашому випадку, багато солдатів, які повертались з Іраку і Афганістану, були більше сексуально орієнтовані, але у них були проблеми з ерекцією. Дуже багато з цих людей потрапило в кримінальну систему за сексуальні злочини.

Тобто ми говоримо зараз про цю хаотичну хімічну реакцію яка відбувається в цей час в організмі та про різні типи запалень які при цьому починають виникати», —  розповідала Менді.

Потім пані Менді взяла у руки 2 кубики Рубіка (кубики-рубики) і показуючи спершу на кубик з впорядкованими кольорами сказала, що це є організм людини до травми, а потім, показуючи на кубик з хаотично розташованими кольорами, сказала, що це організм людини після травми. І пояснила, що після травми відбувається постійно триваюча дисрегуляція, і якщо вчасно не зупинити цей процес дисрегуляції, то людина можете отримати автоімунні захворювання.

«Ми бачимо різні стадії реагування на стрес через полівагальний нерв. Тобто десятий краніальний нерв поширюється і доходить майже до кожного органу в організмі. І у ньому відбувається перетікання усіх цих процесів, в тому числі запальних.

Частина запалення часто припадає на нижню частину спини, в поперековий м’яз (це найбільший м’яз організму і поєднує спину з ногами). Тому в наших методиках є підходи, які направленні на вивільнення травми з поперекового м’яза.

На слайді показано куди доходить плівагальний нерв. Він проходить через рот, через органи дихання, через серце і попадає в кожен орган.

Дуже багато людей, які звертаються за лікуванням і приходять до мене – не можуть говорити, тому що їхні голосові зв’язки піднялися до верхньої частини шиї. Випадки коли люди перестають розмовляти є частими, особливо у дітей. І саме тому в наших підходах до лікування є спеціаліст по вокалу для повернення голосових зв’язок в нормальний стан.

Так само ми працюємо з остеопатами для того, щоб повернути хребет і спину в нормальний стан. Для того, щоб подивитись чи нормально кров протікає по всьому тілу, чи є жорсткі м’язи які не дають нормального кровопостачання.

Лише мовною терапією ми це вилікувати не зможемо! Тому я підводжу до того, що травма має нейрофізіологічну проблему. Травма —  це не психологічна проблема. Травма має під собою найбільше біологічне підґрунтя, ніж будь-який інший ментальний розлад. І вона посилюється запальними процесами в організмі. І якщо ми не зменьшуємо цю дисригуляцію, то людина отримає автоімунні захворювання. Відомо щонайменше 80 різних автоімунних захворювань. Також встановлено, що якщо людина отримує одне автоімунне захворювання, то згодом може отримати й інше автоімунне захворювання. І немає ліків, які б виліковували.

Оскільки процес дисрегуляції не зупинений —  він зменшує таламус і змінює структуру ДНК людини. Це часто призводить до пришвидшеного старіння, раку, ранньої смерті»,  —  зазначила лікар Менді.

«Трішки б хотілось розказати про стійкість, резистентність.

Резистентність і стійкість до травм вибудовується завдяки тренуванням, навчанням, підготовці військових.

На слайді видно дослідження яке проводилось саме на навчаннях, тренуваннях військових. Але якщо порівняти з тим, як були підготовлені українці, які призивалися і пішли на фронт зараз —  то це був дуже швидкий процес спричинений нагальністю ситуації. Багато з тих, хто пішов на фронт в Україні, не вибирали професію військового, але вони зараз стоять на фронті й захищають країну. І разом з тим їх спроможність до стійкості і резистентності не така висока, як скажімо та, що формується у професійних військових. І з кожною травматичною подією —  резистентність та стійкість зменьшується, зменьшується, і зменьшується. І в момент коли стійкість не така висока як у професійних військових —  людина стає відкрита і уразлива до травм.

Коли я дивилась і вивчала різні програми формування стійкості і резитентності всього світу, то основна мета таких програм була  —  забезпечити можливість бути на піку своєї ефективності. Та і позитивна психологія дуже багато говорить про резистентність й про стійкість. Але найкраще дослідження, яке мені траплялось, стосувалось якраз гетто у Бразилії та Колумбії. Це про дітей, які жили в бараках. І як же такі діти не тільки виживають, а ще якось себе реалізують в житті? І було доведено, що для цього є три процеси:

– через взаємодію зі спільнотою, навколишнім оточенням;

– важливість вміти контролювати та регулювати свої емоції;

– спроможність мати почуття гумору.

І завдяки цим трьом процесам потрібно регулювати свій організм.

Американці заплатили 8 млн. фунтів на вивчення питань позитивної психології. Доктор Сейман вивчав проблеми як діти переходять від молодших класів до середньої школи і який рівень стійкості їм для цього потрібен. І фактично цей алгоритм був взятий за основу для формування програм для вироблення стійкості у військових.

Але наші військові не переходять з молодшої до середньої школи, і ми не можемо розмовними практиками сформувати в людини цей рівень стійкості. І тому ті 3 принципи, вище зазначені,  —  вони мають бути інтегровані в систему яка формує цю стійкість.

Війна яка зараз в Україні —  дуже складна, напевно найскладніша з усіх відомих війн, що ми бачили до цього часу, оскільки засоби війни стають дедалі більш витонченими, вишуканішими і високотехнологічно розвиненішими! Тому ураження й пошкодження теж складні. І фактично зараз можна говорити про те, що у нас є накладення різних симптомів, які фактично схожі між собою для різних типів травми. Ще додаються складності з проблемою розбалансування нейронної трансмісії, про яку я говорила раніше»,  —   розповідала Менді.

«Для всіх нас визначення справжнього діагнозу стає дуже проблематичним. Тому нам потрібно спершу подивитися на всю історію травматичних подій в людини для того, щоб зрозуміти через що пройшла людина, і припинити ставити на перше місце симптоми! Тому ми фактично потрапляємо зараз в ситуацію складання кубика Рубіка. Потрібно зібрати в команду спеціалістів з абсолютно різних сфер і категорій для того, щоб  на такому прекрасному обміні інформацією, діагностикою, яку може дати кожен з цих спеціалістів —  на виході сформулювати найбільш точний діагноз.

Потрібно розбити «код Енігми». Потрібно працювати за декількома напрямками – лікувати тіло, лікувати мозок і застосовувати нейрофізіологію!

Для кожної людини «код» її травми абсолютно індивідуальний. Тому ми фактично маємо стати тими, хто розбиває «код» цієї травми – для того, щоб застосувати правильне лікування і в правильний належний час і щоб мати можливість зібрати цілісно цей кубик Рубіка»,  —   зазначила Менді Боствік.

Пані Менді наводила клінічні приклади неналежного лікування і їх наслідки. І зазначила, що через невчасно або неправильно встановлений діагноз, і як наслідок й неправильне лікування – часто ці люди стають порушниками, проявляють агресію, насилля, нетерпимість, чинять самогубство. Розповіла, що 17% тих, хто знаходиться в британських тюрмах зараз —  це ветерани військової служби та це найбільша професійна когорта серед тюремної спільноти. Вони сидять за найбільш важкі злочини: хуліганство, вбивства, ґвалтування.

«Потрібно буде побудувати нову модель охорони здоров’я на принципі політравм і застосовувати більш прогресивні методи!

Лікування потрібно буде застосовувати для всіх верств населення (військових, ветеранів, родин, дітей). В Україні травма буде характерна для всіх і для військових, і для ветеранів, і для їх родин, дітей, і взагалі для більш широких верств суспільства. І потрібна буде велика кількість спеціалістів, великий спектр спеціалістів в одній команді і злагоджена робота», —  зазначила Менді.

«У нас фактично є тест на виявлення ПТСР —  це біомаркери. І фактично йде тестування ендокринної та нейроендокринної систем. Але єдина лабораторія, яка проводить такий тип тестування, знаходиться в Америці у Лос-Анджелесі.

У Вас в Україні дуже багато підходів до лікування і потрібно забезпечити холістичний підхід до лікування. Зменшити рівень запалення, що призведе до зменшення психологічних симптомів. Потім потрібно забезпечити фізичне лікування та остеопат має бути обов’язково в складі мультидисциплінарної команди.

Війна дуже складна і багатовимірна. Ми так само маємо мати можливість виявляти ЧМТ, щоб можна було застосовувати краніальну стимуляцію до тих частинок ділянок мозку, які цього потребують для того, щоб забезпечити створення нових нейронних зв’язків через нейропластичність», —   наголосила Менді.

Також пані Менді зазначила, що після всіх обстежень, лікування тіла людини, вона може не повернутись до повного свого звичайного стану, тому саме на цьому етапі має застосовуватися психологія і психотерапія.

Дуже дякуємо, пані Менді за приїзд в Україну і за досвід й напрацювання якими щиро поділилась з нами! Дякуємо за розуміння, підтримку й чуйність!

Також дякуємо за надані матеріали якими можемо поділитись з медичною спільнотою!